Кітомаран. (Спроба перша)

Якщо господарі хворі на всю свою голову то і тварини в них такі самі. Звісно що тваринка спочатку пересічна така до рук потрапляє, але потім з нею можуть трапитись пригоди. Отакої пригоди вляпався Аміго. Ранок шерудив бамажкою по підлозі, корм повнив миску, та ж раптом котан був схоплений та відправлений до кошика. Останнього разу після поїздки в кошику кілька днів в котана боліла голова, хитало та зникли деякі органи. І от знову цей кошик. Коли відкрили кришку то навкруги була подорож в автівці. В салоні було поперемінно спекотно та лячно, про це кіт розповідав усім навколишнім - і почесному-тримачу-на-колінах, і водію, і тітці у автобусі, і водіям на великих вантажівках, але вони мабуть розуміли котячу лють та робили вигляд що навколо нікого нема. А потім двері відкрились на пляж. Усі страхи минули перед новим Жахом невідомого. Від жахів краще всього ховатись у темряві. До того ж сидіння під вагончиком - гарна маленька помста.

Далі котейку поклали на якусь велику ганчірку, яка чомусь була розтягнута над плаваючими на воді  балонами , начебто  то був " КИЛИМОК - ЛІТАЧОК", всілися рядком та ввімкнули вітер то в морду то в бік. Час від часу ці дивакуваті люди ходили колами - якийсь повільний хоровод водили і ще мали нахабство харчіти якісь смаколики, та прискати водою в котяче пузо. Так довго лякатись сил ні в якого кота не вистачить - тож по дорозі назад сил вистачило тільки забитись під сидіння і звідти іноді розбавляти розмову господарів дотепним коментарем. Здається це не остання пригода кота....