Давно запланована подорож спливла із-за горизонту десь вже у вівторок. Спливла крізь монітор помаранчевим кольором на п'ятницю, як раз під старт події. Надія на те що вітер почне розганятись далі під вечір танула на очах. Припхавшись по обіді до клюба побачили майже усіх учасників. З Кривого Рога приїхали хлопці із катамараном "Гротеск", з Білої Церкви - "Росіч". "Відьма", "Золотце" та "Рассвет" вже були давно зібрані (ну майже). Вітер становився все сильніше. Капітан катамарана "Золотце" вирішив не перевіряти міцність суттєво переробленої за зиму конструкції свого катамарану перед Черкаською регатою та вмовився дійти разом з нами до Воронцовського пляжу де ми мали забрати Діму та Іру, ще і Надю підписали їти разом хоча б до наступного ранку. Вийшли одразу за "Росічем". "Гротеск" трохи забарився і "Рассвет" вирішив його зачекати. А нас несло.
Вітрила глухо заріфлені, стаксель замайнен повністю. Хвилі вмивали тих хто сидів попереду. Я сидів на кормі і керував. Було мені трохи лячно - вітер, хвилі, піна, бризки, а я сиджу тільки у флісовій кофтинці, бо дурна голова вдома забула куртку, і ще охайно складені з закриття сезону непромокаючи штані при розгортанні вилікували довготривалу амнезію - ззаду вони виявились вщент порвані по шву і я одразу згадав нащо я так охайно їх складав - щоб викинути. Тим часом "Гротеск" втратив гік - одразу на старті розлетілось кріпленя вишбону, добре що одразу не під ж/д мостом. Вискочавши на пляж я зацінив силу вітру - іти проти вітру ногами виявилось непросто. Хвилі з розгону вбивались о берег.
Дочекавшись усіх підписантів на цю пригоду ми почали стартувати на о.Свинячий. Це вже було десь у пів п'ятої. Взагалі то я пропанував заночувати на острові Зеленом, так - там незручно - він біля ж/д моста, але Міша (капітан "Рассвета") переконав летіти туди куди запланували. Спробували стартувати з мотором (більш так не робіть) - знесло назад, гвинт перемолов шплінт і мотор більше нам не допомагав (до ранку). Найнеприємніший міст пройшли якось непомітно. А ось Кайдацький міст дуже запам'ятався - десь за кілометр деяким членам екіпажу зажадалось горілки, це привело до змагання! Як тільки пройдемо міст - одразу "Так!". Горілка виявилась напрочуд смачна та корисна. До Свінячого вже було недалеко. Ну так нам здалось. Як це виглядало насправді (відрізок за останню годину треку)
Вітрила глухо заріфлені, стаксель замайнен повністю. Хвилі вмивали тих хто сидів попереду. Я сидів на кормі і керував. Було мені трохи лячно - вітер, хвилі, піна, бризки, а я сиджу тільки у флісовій кофтинці, бо дурна голова вдома забула куртку, і ще охайно складені з закриття сезону непромокаючи штані при розгортанні вилікували довготривалу амнезію - ззаду вони виявились вщент порвані по шву і я одразу згадав нащо я так охайно їх складав - щоб викинути. Тим часом "Гротеск" втратив гік - одразу на старті розлетілось кріпленя вишбону, добре що одразу не під ж/д мостом. Вискочавши на пляж я зацінив силу вітру - іти проти вітру ногами виявилось непросто. Хвилі з розгону вбивались о берег.
Дочекавшись усіх підписантів на цю пригоду ми почали стартувати на о.Свинячий. Це вже було десь у пів п'ятої. Взагалі то я пропанував заночувати на острові Зеленом, так - там незручно - він біля ж/д моста, але Міша (капітан "Рассвета") переконав летіти туди куди запланували. Спробували стартувати з мотором (більш так не робіть) - знесло назад, гвинт перемолов шплінт і мотор більше нам не допомагав (до ранку). Найнеприємніший міст пройшли якось непомітно. А ось Кайдацький міст дуже запам'ятався - десь за кілометр деяким членам екіпажу зажадалось горілки, це привело до змагання! Як тільки пройдемо міст - одразу "Так!". Горілка виявилась напрочуд смачна та корисна. До Свінячого вже було недалеко. Ну так нам здалось. Як це виглядало насправді (відрізок за останню годину треку)
Ось так виглядала більша частина треку(старпом постійно робить селфі та користується сервісом Endomondo.com за що йому велика подяка):
Два рази закидувало у кущі. Останній раз за метрів 50 від фінішу, і прямо на корчі. Ось там я вже не витримав і вискочив з борту щоб утримати катамаран подалі від гострих гілок. Яскравий спогад: Тримаю лодку - повертаюсь назад і бачу як на фоні величезної луни мій старпом стрибає щучкою за корму. Це він рятував весло, а тоді я гадав - нащо випригувати якщо я вже по пояс у воді і все під контролем? От така розвага. Знесилені, за допомогою екіпажів "Росіч" та "Рассвет" вибрались на берег. Поки перевдяглись, встановили хатинки, приготували дуже просте блюдо (але дуже смачне після такї пригоди) настала опівночь. Сіли поїсти вже у суботу. Надиво вітер увесь день був дуже теплий, але штані, бідні мої штані як ви мене підвели.......
Наступний день був тихим, сонячним. Зустрічний штіль. Але спочатку - ремонт двигуна. Минулого року я на цьому ж місці перебирав карбюратор. В цей раз із підручних матеріалів (Діма Боб знайшов у себе гачок на багажній резинці відповідної товщини) зробив заміну передчасно загиблому шлінту заміну.
Щоб отримати повноту почуттів у поході треба - по-перше: обвітритися, по-друге:обгоріти, по-третє: намокнути. Перше зроблено наполовину, третє - вже перевиконано, другому треба наздоганяти. "Відьма" сіла не залізну мітлу і з гуркотом довезла нас до гарного піщаного пляжу. Перевірили запасів виявила несправедливий розподіл між різними групами, для нівелювання цього волаючого неподобства. А тепер нескладна задачка: Якщо всього у лагері було три Діми. То коли два з них поїхали в магазин , а два залишились не березі, то яку мозайку можна викласти з букв "Р" "О" та "М"? (казку про цей епізод чекайте взимку). А коли сонце сіло, то навкруг стола з шашликом трапилось несподіване засідання клубу "Гладких тролей", але мені насправді все це наснилось.
Зранку впав атмосферний тиск. Небо набрякло як синець у мене на руці (після спригівання напередодні). Вітер спокійно мандрував по Дніпру, зазираючи в рубки сердито торохтящих барж.
Спочатку нас турбували міляки одразу одразу за фарватером, потім вітер почав міцнішати, закручуватись і заходити/відходити безвідповідально розганяючи високу та коротку дніпровську хвилю. Посередині між Кодацьким та ж/д мостами на "Росічі" лопнула пластина на рулевій коробці. Хвилі вже були більш ніж півтора метра. Поки вирішували що робити - чи повертатись спробувати витягти під берегом на моторі, чи запропонувати розібратись до повернутись до клюба на таксі (Ducky-15 дуже невеличкий катамаран - я такий на своєму Matizi возив) Діма подзвонив та відмовився від допомоги. "Рассвет" тим часом пройшовши першим ж/д міст зупинився на острові Зеленом, хвилі все ще дозволяли запустити мотор, ощетинившись веслами змінили галс прямо під мостом, усі були зайняті маневром тому оцінити жах цього вчинку змогли тільки на березі. "Росіч" зломався вже в межах міста та ще в дуже цікавому місці - там були якійсь майстерні і вони працювали! Так ще там погодились полагодити коробку! Поки чекали - вітер вщух! Хвилі вгамувались! Подув дуже приємний майже попутний спокійний вітер!
На певному відрізку до бази навіть вдалось поставити генакер. Все б було дуже гарно як би не "бідні мої штані", дуже сильно змерз.
На базі нас чекала приємна зустріч - багато мешканців клубу прийшли зустріти нас та покататись самим! При виході на берег з нами сталась ще одна прикрість - не встигнувши вчасно вистрибнути за борт влетів балоном в гвинт причалівщего "Рассвета" і пропоров балон! Це мене дуже засмутило. В цю п'ятницю будемо ремонтуватись...
Ось так відкрили сезон цього року.
